Стягнення аліментів на повнолітнього
Які підстави стягнення аліментів на повнолітнього сина та доньку?
Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:
- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
- продовження ними навчання;
- потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі;
- наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі повнолітні дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв’язку з цим стягуються аліменти (п. 20 Постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06/print)).
Чи підлягають стягненню додаткові витрати, передбачені ст. 185 СК, на повнолітнього сина, доньку?
У випадках, коли стягнення аліментів на повнолітнього є проблемою та дитина потребує матеріальної допомоги у зв’язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу. Ця стаття передбачає стягнення аліментів на повнолітнього.
(Постанова ВС України від 24.02.2016 у справі №6-1296цс15) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56454666).
Аналогічний підхід для стягнення аліментів на повнолітнього слід застосовувати і до витрат, пов’язаних з лікуванням, каліцтвом повнолітнього сина, дочки.
В цьому випадку ст. 185 СК не застосовується, однак не виключається відшкодування таких витрат у порядку ст. 198 СК для стягнення аліментів на повнолітнього.
Чи підлягають стягненню аліменти на повнолітнього сина, доньку з батька, позбавленого батьківських прав?
Для стягнення аліментів на повнолітнього відповідно до ч. 2,3 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Ця стаття також стосується стягнення аліментів на повнолітнього.
Вказана норма передбачає стягнення аліментів саме на дитину, тобто до досягнення нею повноліття. В цьому випадку законодавець передбачає «обов’язок щодо утримання дитини» і відсилає до глави 15 СК, при цьому відсутні підстави поширювати її дію на главу 16 СК, який передбачає «обов’язок утримувати повнолітніх дочку, сина».
Вказане підтверджується і тим, що одночасний розгляд питання про позбавлення батьківських прав (особа може бути позбавлена батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років) та стягнення аліментів на повнолітню дитину (особи, яка досягла 18 років) є неможливим.
Чи потрібно при вирішенні спору про стягнення аліментів на повнолітнього сина, доньку зазначати в резолютивній частині рішення період стягнення «але не довше, ніж до досягнення 23 років»?
У своїх рішеннях суди, визначаючи період стягнення аліментів, переважно застосовують наступне формулювання: «на період навчання, але не пізніше досягнення 23 років». І якщо період навчання не викликає сумніву, то обмеження «до досягнення 23 років» є дискусійним (стягнення аліментів на повнолітнього).
Противники такої позиції вказують на те, що резолютивна частина не містить інформації про дату закінчення навчання, а тому неможливо встановити, яка подія настане раніше - закінчення навчання або 23-річчя дитини.
Аргументуючи позицію щодо застосування обмеження в 23 роки, суди посилаються на те, що при стягнення аліментів на повнолітнього навчання може бути закінчено пізніше (академічна відпустка (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо) чи продовжено (продовження навчання в магістратурі), тому аліменти підлягають стягненню на період навчання, але не більше як до досягнення 23 років.
У постанові від 08.02.2018 у справі № 205/1302/16-ц ВС (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72199190) виклав правову позицію, згідно з якою аліменти стягнуто судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та контролюватиметься в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку.
Таким чином, при стягненні аліментів на повнолітнього ВС дотримується думки, що період стягнення аліментів слід визначати до 23-річчя дитини.
При цьому, при стягненні аліментів на повнолітнього не може йтися про будь-яке навчання, а лише навчання в цьому ж навчальному закладі на тих же умовах.
Стягнення призначених аліментів на повнолітнього не може продовжуватися, якщо дитина вступає в інший навчальний заклад, оскільки в цьому випадку автоматично змінюються вихідні дані для розрахунку аліментів (вартість навчання, можливість отримання стипендії, гуртожитку тощо). Це питання підлягає окремому вирішенню в суді.
Супутнім із цим є питання про те, чи зберігається за платником аліментів обов’язок сплачувати аліменти за період, протягом якого він тимчасово не навчається (канікули, академічна відпустка тощо).
У постанові від 23.01.2019 у справі № 346/103/17 ВС (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79516702 ) зазначив, що змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Таким чином, при стягненні аліментів на повнолітнього висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо звільнення відповідача від обов’язку сплачувати аліменти під час перебування дитини на канікулах є таким, що не відповідає нормам матеріального права.
З урахуванням такої позиції ВС канікули та академічна відпустка не припиняють виплату аліментів, оскільки не означають закінчення навчання, а лише є перервою в навчанні при стягнення аліментів на повнолітнього.
Проте іншої думки дотримується Мін’юст у своїх роз’ясненнях: «Якщо дочка, син навчаються на денному відділенні, аліменти можуть бути присуджені їм щомісячно, але без урахування часу канікул» (http://old.minjust.gov.ua/29374).
Таким чином, при стягненні аліментів на повнолітнього можна прогнозувати наявність судових спорів з органами ДВС щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів на повнолітніх.
При стягненні аліментів на повнолітнього під час академічної відпустки аліменти все ж не повинні сплачуватися. Умовою призначення аліментів на повнолітнього є сукупність таких обставин, як навчання повнолітнього і його потреба в матеріальній допомозі, що є предметом дослідження в суді і яку суд враховує при визначенні конкретного розміру аліментів.
Надання повнолітньому академічної відпустки істотно впливає на його потребу в матеріальній допомозі (протягом цього періоду особа не потребує придбання підручників, припиняється проживання в гуртожитку, а отже і його оплата, припиняється сплата стипендії тощо).
Відтак, рішення суду щодо призначення такому повнолітньому аліментів втрачає свою актуальність.
Як визначити можливість батьків стягувати аліменти на повнолітніх сина, доньку?
У постанові ВС у справі № 766/47/16-ц від 28 лютого 2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938559) визначив формулу, на підставі якої суд повинен встановити «наявність у батьків можливості надавати допомогу».
Розрахунок повинен бути проведений шляхом віднімання від середньої заробітної плати платника аліментів його доведених витрат та розміру прожиткового мінімуму.
«Середня заробітна плата відповідача становить 5041 грн 76 коп., доведені витрати становлять 2860 грн 44 коп., прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2016 року у розмірі 1378 гривень.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку що ОСОБА 4 має змогу сплачувати аліменти на дружину у розмірі 1 / 8 частини від усіх видів заробітку; оскільки після сплати вказаних витрат дохід відповідача залишатиметься вищим від прожиткового мінімуму».
Хто є належним позивачем у спорі про стягнення аліментів на повнолітніх сина, доньку?
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, належним позивачем у цій справі є як повнолітній син, донька, так і один із батьків, з ким він (вона) проживає.
Обставина щодо проживання повнолітнього сина, доньки з матір’ю розкрита в Постанові ВС від 21.11.2018 у справі №583/664/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78110761).
«Доводи заявника про те, що ОСОБА немає права на подання позову, оскільки їхня дочка проживає окремо від батьків, відхилені Верховним Судом, оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що мати та дочка зареєстровані за однією адресою, а проживання дочки за іншою адресою зумовлено навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі та має тимчасовий характер».
Чи застосовується «мінімальний гарантований розмір аліментів» у спорах про стягнення аліментів на повнолітнього сина, дочку?
Категорія «мінімальний гарантований розмір аліментів», передбачена главою 15 СК і відноситься до аліментів на утримання дитини.
Така величина встановлена законодавцем, виходячи з наявності у батьків безумовного обов’язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У свою чергу, після досягнення повноліття відсутній безумовний обов’язок батьків утримувати сина, дочку.
Останні повинні доводити наявність додаткових обставин (наприклад, навчання), обґрунтовувати необхідну суму матеріальної допомоги.
При розрахунках може бути встановлено, що їх розмір є меншим 1 / 4 прожиткового мінімуму.
Таким чином, поширення категорії «мінімальний гарантований розмір аліментів» на стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина і дочки (глава 16) є безпідставним.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК мінімальний гарантований розмір аліментів становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 СК правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Законом встановлені прожиткові мінімуми для дітей віком до 6 років, від 6 до 18 років та на працездатних осіб.
Прожитковий мінімум на повнолітніх дочку та сина законом не передбачено.
Таким чином, зістикувати ч. 2 ст. 182 СК до аліментів на повнолітніх дочки та сина фізично неможливо, оскільки в цьому випадку неможливо розрахувати розмір такої величини.
Яку норму СК (ст. 185 або ст. 199) необхідно застосовувати для відшкодування витрат на навчання повнолітнього сина, доньки?
Це питання фактично було розкрите в розділі «Чи підлягають стягненню додаткові витрати, передбачені ст. 185 СК, на повнолітню дитину?»
У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв’язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу. (Постанова ВС України від 24.02.2016 у справі № 6-1296цс15) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56454666).
КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ:
- Розлучення у суді без присутності
- Розлучення в Україні
- Документи для розлучення
- Заява на розлучення
- Як подати на розлучення
- Розлучення в Україні, якщо Ви перебуваєте за кордоном
- Легалізація документів
- Позбавлення батьківських прав
- Розлучення для переселенців
- Розлучення за кордоном
- Розлучення онлайн
- Розлучення з дітьми
- Розлучення з іноземцем
- Поділ майна подружжя при розлученні
- Дозвіл на виїзд дитини за кордон
- Розлучення через суд
- Розірвання шлюбу в Україні
- Розірвання шлюбу з іноземцем
- Позовна заява про розірвання шлюбу
